Державний прапор України офіційно затверджено 1992 року, але його історія почалася задовго до цього.

За інформацією Українського інституту національної пам'яті, синьо-жовті кольори стали символом України ще до XIX століття. Це поєднання зустрічалося в геральдиці давньоруських міст і на стягах козаків - на синьому тлі вони зображували жовті хрести, небесні світила та зброю. Остаточно національні кольори - синій і жовтий - утвердилися за часів європейських революцій 1848 року, відомих як "Весна народів". Тоді над Львівською ратушею вперше було піднято синьо-жовтий прапор.

Синьо-жовтий стяг став знаком боротьби на Наддніпрянщині після революції 1905-1907 років, а в 1917-му - символом української державності. У квітні 1918 року синьо-жовті прапори піднялися і над кораблями Чорноморського флоту в Севастополі. Після втрати незалежності синьо-жовтий стяг продовжував залишатися символом боротьби за свободу. Навіть за радянських часів українці знаходили сміливість піднімати його в Києві, Чорткові та Львові.

Офіційно український прапор підняли 1990 року над Тернополем і Львовом, а 24 липня він засяяв і над Київською міськрадою. 4 вересня 1991 року синьо-жовтий прапор підняли над Верховною Радою, а вже в січні наступного року, як говорили вище, український парламент затвердив прапор офіційно.

Днем Державного прапора України обрали 23 серпня - цього дня, у далекому 1991-му, народні депутати урочисто внесли синьо-жовтий стяг до сесійної зали Верховної Ради.

Український прапор - це дві рівні горизонтальні смуги, верхня - синього кольору і нижня - жовтого. Єдиного пояснення символіки цих кольорів немає. Серед популярних трактувань: синє небо над пшеничним полем, вічна єдність природних стихій - води та вогню. Також жовтий колір символізує Божу благодать і духовність, тоді як синій - земне начало і людське життя.